Чехія ризикує не виконати ключове зобов'язання перед Північноатлантичним альянсом щодо виділення 2% ВВП на оборону у 2026 році. Однак голова чеського уряду Андрей Бабіш розраховує, що його публічна демонстрація лояльності Дональду Трампу та ідеологічна близькість із президентом США допоможуть Празі уникнути жорсткої прочуханки на майбутньому саміті НАТО. Військовий бюджет чи творча бухгалтерія?

За даними авторитетного видання Financial Times, прем'єр-міністр Чехії відкрито визнав, що країна, найімовірніше, не дотягне до цільового показника оборонних видатків поточного року. Натомість Бабіш пропонує союзникам змінити саму парадигму оцінки, змістивши фокус з абстрактних відсотків ВВП на реальний бойовий потенціал та практичні можливості армій. Внутрішні бюджетні суперечки в Празі наочно оголюють глибину проблеми: За інформацією агентства AP, на потреби Міністерства оборони Чехії виділено близько 155 мільярдів крон, що становить трохи більше 1,7% ВВП; Щоб формально перетнути заповітну позначку в 2%, чеський уряд намагається включити до оборонного бюджету видатки інших відомств, включно з великими інфраструктурними проєктами; У самому альянсі до подібних маніпуляцій ставляться зі скепсисом, оскільки далеко не всі суміжні статті видатків НАТО верифікує як базові військові витрати (core defence spending).

Спроба Праги закрити норматив за рахунок широкого трактування бюджету викликає логічні запитання в союзників: чи йдеться про реальне посилення армії, чи про банальну чиновницьку бухгалтерію навколо оборони? Щит із лояльності на тлі жорстких ультиматумівНа тлі затяжної оборонної суперечки Андрей Бабіш зробив несподіваний політичний хід, відкрито назвавши себе «трампістом». Американський президент відомий своєю безкомпромісною та жорсткою критикою європейських союзників, які роками економили на колективній безпеці.

Однак чеський прем'єр розраховує, що особистий політичний альянс із Білим домом стане для Праги своєрідним громовідводом від гніву Вашингтона. Ситуацію для європейських столиць критично ускладнює те, що планка вимог НАТО продовжує стрімко зростати. Згідно з оновленою стратегічною рамкою альянсу, прийнятою на Гаазькому саміті, до 2035 року мінімальний рівень видатків має становити 3,5% ВВП на базову оборону та ще до 1,5% ВВП на супутні оборонні напрями.

Реальна ціна безпеки: ризики для Європи та УкраїниДля України та східного флангу Європи ця дискусія має екзистенційний характер. Оборонні бюджети країн НАТО — це не сухі статистичні звіти, а цілком конкретні обсяги виробництва артилерійських снарядів, ППО, техніки та темпи поповнення виснажених складів. Чехія послідовно утримує статус одного з найактивніших і найефективніших донорів України, координуючи масштабні міжнародні ініціативи із закупівлі дефіцитних боєприпасів у третіх країнах.

Тим не менш, поточна бюджетна криза в Празі демонструє спільну європейську хворобу: декларативна готовність витрачати більше на безпеку неминуче стикається всередині країн із жорстким опором — необх кдністю скорочувати соціальні програми, підвищувати податки та балансувати дефіцит. Нові оборонні реалії вимагають від європейських урядів багаторічного та болісного перегляду державних пріоритетів. Чехія не відмовляється від євроатлантичного вектора, але наочно показує, з яким скрипом Європі дається плата за власну безпеку.

І поки прем'єр Бабіш намагається вигадати простір для маневру за рахунок особистої дипломатії з Трампом, головним критерієм ефективності для НАТО залишатимуться реальні поставки зброї, а не політичні реверанси. За матеріалами: Financial Times, iRozhlas, AP, NATO