Міністр оборони Михайло Федоров намагається перебудувати управління українською армією навколо технологій, цифрових даних і конкурентних закупівель. Однак його підхід дедалі частіше викликає спротив частини вищого військового керівництва, пише The Economist. За даними видання, розбіжності проявилися під час наради з військовим командуванням на початку липня.
На ній обговорювали операцію з ізоляції тимчасово окупованого Криму, яка нібито розвивалася швидше за план. Водночас генерали критикували Федорова за те, що він надав пріоритет закупівлям дронів, а не ракет і традиційних боєприпасів. Співрозмовник The Economist стверджує, що без термінових закупівель безпілотників проведення операції навколо Криму було б неможливим.
Ситуацію він описав як зіткнення "двох різних систем координат": технологічного підходу міністра та традиційного бачення військового командування. Ці твердження ґрунтуються на анонімних джерелах і офіційно не підтверджені. Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року.
До цього він керував цифровою трансформацією держави, відповідав за розвиток "Дії" та брав участь у створенні проєкту "Армія дронів". На новій посаді він зосередився на аналізі ефективності бригад, закупівлях безпілотних систем і цифровізації управління військом. Після призначення Федоров доручив провести аудит Міноборони й армійських підрозділів.
За версією журналу, перевірка виявила перевитрати на 300 млрд грн, а частині посадовців запропонували пройти поліграф. Тих, хто відмовився або не пройшов перевірку, нібито звільнили. Міністерство публічно не підтверджувало ці деталі в такому формулюванні.
За офіційними даними Міноборони, внутрішній аудит дозволив вивільнити близько 60 млрд грн для першого етапу трансформації Сил оборони. Відомство також повідомляло, що конкурентний тендер на закупівлю далекобійних 155-мм артилерійських снарядів забезпечив економію 16-20% вартості контракту. Одним із головних джерел напруження журнал називає відносини Федорова з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.
За інформацією The Economist, міністр намагався домогтися його відставки, але не отримав підтримки президента Володимира Зеленського. Офіційно ані Федоров, ані Сирський, ані Офіс президента про такий конфлікт не повідомляли. Критики міністра серед військових визнають його успіхи у цифровізації та закупівлях дронів, але сумніваються, що цивільний управлінець без бойового досвіду може визначати стратегію ведення війни.
Частина співрозмовників видання вважає, що деякі реформи Федорова є новою презентацією процесів, які військо вже запустило раніше. Прихильниками міністра The Economist називає насамперед молодших офіцерів і технологічні підрозділи, які активно використовують дрони та цифрові системи. Командир підрозділу CODE 9.2 Олександр Настенко вважає, що перерозподіл ресурсів на користь технологій допомагає зберігати життя військових.
Керівник кластера Brave1 Андрій Гриценюк припустив, що спротив змінам є природним для великої військової системи. Сам Федоров визнав, що під час просування реформ припускався помилок, але переконаний, що зможе здобути підтримку генералів, якщо детально пояснить їм логіку своїх рішень. Водночас співрозмовники журналу сумніваються, що Федоров матиме достатньо часу та політичної підтримки для завершення трансформації.
Колишня керівниця Агенції оборонних закупівель Марина Безрукова заявила виданню, що міністр не має безумовної підтримки президента. Джерело в розвідці також припустило, що у тривалому апаратному протистоянні Сирський матиме перевагу завдяки кращому знанню військової системи. 12 липня кандидатуру Федорова нібито розглядали серед претендентів на посаду прем'єр-міністра. За оцінкою видання, за інших обставин це могло б вважатися підвищенням, але зараз його перехід з Міноборони сприймали б як незавершеність військової реформи.
Офіційного підтвердження такого кадрового сценарію немає. Суперечка навколо Федорова виходить за межі персонального конфлікту. Йдеться про вибір моделі розвитку української армії: скільки ресурсів спрямовувати на дрони й програмні системи, а скільки – на ракети, артилерію, боєприпаси та традиційні військові структури.
Від здатності поєднати ці підходи залежатимуть ефективність оборонного бюджету та спроможність України вести технологічну війну без втрати керованості війська. Джерела: The Economist, Міністерство оборони України